Любити, шанувати і плекати рідну мову - святий обов’язок кожного українця. А надто сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої країни. Щороку 9 листопада Україна відзначає чудове свято - День української писемності і мови. Ми долучилися до урочистого відзначення цієї славної дати, спробували переконати своїх ровесників, що мова - це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину. Школярі підготували цікаві вірші, сценки, розучили пісні і  запросили гостей на свято.

КУХЛИК
Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші — не мина жодної крамниці. Попрохав він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця: — Што? Чево? Я не понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, Той, що з боку смужка.
— Да какой же кухлик здесь, Єслі ето кружка!
Дід у руки кухлик взяв і насупив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова:
— У мене єсть свой язик, Ні к чему мне мова.
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід, бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.